ДЕБАТЫ как ДУЭЛЬ

Тема дебатов возникла сразу же после первого тура выборов, когда президентскому штабу стало понятно, что нужно искать наиболее слабую точку у конкурента, ударив на которой им удастся сломить ход кампании в свою пользу.

Этой «ахиллесовой пятой» В.Зеленского было признано отсутствие реального содержания и способности говорить на серьезные темы. Действительно, кампания лидера 95 квартала протекает исключительно в цифровом формате – социальных сетях и изредка ТВ, при этом лично кандидат появляется только три раза, и даже не в прямом эфире. Такой виртуальный кандидат, кстати, вполне себе современный тренд, если учитывать, что в мире проводятся эксперименты с создание AI аватаров вместо реальных кандидатов.

Активные сторонники П.Порошенко, концентрированные представители медиа, экспертного сообщества и гражданские активисты выступили двигателем кампании #хочу дебаты и настойчиво стали требовать раз-виртуализации В.Зеленского. Безусловно, изображая «искренний интерес» к дебатам между своим кандидатом и лидером 95 квартала – они откровенно лукавили, делая вид что не понимают, что дебаты между действующим главой государства с более чем 20 летним политическим опытом и 5 опытом президентства и начинающим политиком, хотя и опытным актером В.Зеленским в классическом стандарте дебатов – это игра в одни ворота.

Но собственно этого они и хотели, утверждая что дебаты это требование закона. Безусловно это не больше чем политический трюк, а не законодательная норма, которая рекомендует, а не требует дебатов.

Задача такой стратегии призыва к дебатам – это попытка устроить не дискуссию, а ДУЕЛЬ между кандидатами, при чем вооруженными разного типа оружием – «один с гаубицей, другой с пистолетом». Результат такой дуэли предрешен, на это и расчет сторонников и штаба П.Порошенко. Именно таким образом, они планируют победить – «разоблачив» В.Зеленского.

Однако, кандидат-шоумен может и не опытный политик, но его креативная команда, явно не слабее чем у Президента, потому в 95 квартале прекрасно понимают, что игра на «чужом поле» не имеет ни малейшего смысла – это значит проиграть. Потому они предложили свой формат предвыборного шоу и попытались втянуть в него П.Порошенко. Им это удалось. Частично.

Известный своими бойцовскими качествами Президент, ввязался в драку на «чужом поле» — тем более понятие «чужого» для него в целом чуждо. Он даже частично отыграл некоторые очки, однако не смог добиться серьезного успеха. Как показала социология вышедшая 10 и 11 апреля – никакие усилия президентской команды и лично П.Порошенко не дали им необходимого рывка в рейтинге.

Это привело к взрыву – а точнее истерике Президента, когда в своем обычном бизнес и политическом стиле – «продавливания» и «давления» он внезапно появился на прямом эфире 1+1 канале И.Коломойского – чьей «марионеткой» он называет кандидата В.Зеленского. И аудитория, и гости, и ведущие испытали шок и трепет – когда глава государство внезапно по-военному ворвался в студию и потребовал В.Зеленского на дебаты. «Здесь и сейчас».

Объяснения ведущей что конкурент П.Порошенко сейчас находится в Париже не возымело действия – Президент потребовал телефонный звонок к лидеру 95 квартала. В результате чего – студия и вся огромная аудитория канала могла услышать малоприятную стычку кандидатов по условиям и дате проведения дебатов. В.Зеленский достаточно грубо отвечал на атаки П.Порошенко – чем вызвал волну неудовольствия и оскорблений в сетях, оценивающих «мини-дуель» в прямом эфире. Однако, нужно объективно сказать — другая реакция была бы вряд ли возможна, если учесть тот реальный контекст, в котором происходил телефонный конфликт кандидатов. Дело в том, что действия президентского штаба после 1 тура перешли все границы корректности и в отношении Зеленского «выливается» такое количество грязных и оскорбительных материалов и обвинений – что брутальная реакция кандидата в эфире была скорее ожидаемой.

А массовая критика поведения лидера 95 квартала, а не П.Порошенко связана не столько с объективной оценкой действий и высказываний В.Зеленского против Президента (он был жесток и бросил трубку после того как не была найдена компромиссная дата для дебатов), а с хорошо подготовленной кампанией в сетях со стороны специальной группы черных пиарщиков, возглавляемой известным израильским технологом. В результате таких целенаправленных действий – в смысле очень жестко направляющих аудиторию украинского сегмента Фейсбука — начался реальный массовый психоз. В который попали – не только обычные украинцы, по долгу службы не связанные ни с политикой, ни с медиа – но и журналисты, гражданские активисты и даже эксперты. Они с полной уверенностью в своей самодостаточности писали практически одинаковые по смыслу посты и комментарии, утверждая личное отношение – «уважения» к П.Порошенко и «неуважения» к В.Зеленскому. Оскорбляли последнего «последними словами», делая его виноватым – несмотря на то, что в реальности диалог и действия обеих кандидатов на эфире были одинаково неприятны и агрессивны.

Более того, личный акцент в оценка – четко указывал на то, что аудитория находится в одном алгоритме (паттерне), который был прописан израильским пиарщиком, специалистом по управлению общественным мнением.

Интересно, в украинском сегменте ФБ нашлось очень мало людей, способны выйти из предложенного алгоритма и посмотреть на ситуацию объективно. И это плохой знак, который показывает, что еще несколько действий со стороны израильского гуру и неопределившаяся аудитория может по воле «черного мага» ринуться в сторону П.Порошенко.

В этом состоит главный риск для кампании и победы В.Зеленского. Отсюда, его команде не стоит даже теоретически ввязываться в игру «Дебаты» и продолжить свое избирательное шоу в собственном формате. Никакой неправды в этом нет, в отличие от действий президентского штаба.

Команда главы государства также сумела ослабить электоральные тылы оппонента, проведя переговоры с Ю.Тимошенко, которой пообещали в случае победы П.Порошенко должность премьера. В результате чего она выступила с критикой действий В.Зеленского в эфире. Однако, вряд ли стоит воспринимать ее заявление прямолинейно как поддержку П.Порошенко. Скорее всего, таким образом, проигравший политик пытается вернуться в большую игру и заставить штаб В.Зеленского пойти ей навстречу, предложив должность премьера. И скорее всего такие переговоры могут начаться.

Чому необхідна національна політика щодо розвитку розумних міст? Основні рекомендаціі.

 

1) Проблеми смарт сіті в Україні

            Реформа децентралізаціі сприяла як зростанню фінансових можливостей та самостійності міст, так і виявила наявні проблеми в управлінні містами – як то відсутність нових компетенцій у муніципалітетах, особливо це стосується питань інновацій та технологічних інструментів для розвитку міст (більшість міст тримається за старі методи та технології), а також – недостатній рівень володіння новими практиками муніципального менеджменту, слабкий рівень взаємодіі між містами з точки зору обміну найкращим досвідом та рішеннями.

            Ці проблеми суттєво впливають на можливості і швидкість цифровізаціі та перетворення міст у розумні.

            При цьому багато українських міст заявили про своє прагнення розвиватися у напрямку смарт сіті і за останні 4 роки дуже активно впроваджують смарт сіті проекти, програми та ініціативи. Однак, цей процесс має надто децентралізований характер, який призводить не тільки до позитивних змін, але й створює нові проблеми як для міст, так і для країни в цілому.

            Серед таких проблем, які можуть стати перепонами для цифровізаціі в цілому варто зазначити: 1) відсутність політики інтероперабельності (тобто сумісності впроваджуванних розумних рішень); 2) не всі міста приділяють достатню увагу питанням дотримання важливих технічних та управлінських стандартів смарт сіті, які прийняті на міжнародному рівні; 3) відсутня єдина База успішних смарт сіті рішень, які могли оперативно впроваджуватися містами і зекономити суттєві кошти та час; 4) міста часто мають надто високі ризики впроваджуючи новітні інтелектульні системи та рішення (як фінансові, так і з точки зору довгосрокових результатів) 5) у міст не має достаньо коштів на проведення пілотних проектів та досліджень різиків проектів та програм. 6) міста недостатньо залучають інвесторів і надають перевагу в більшості використанню публічних коштів, оскількі не завжди розуміють можливості та гарантіі повернення інвестицій (RoI).

 

            Більшість з цих проблем може і повинна вирішуватися на національному рівні. Уряд, МЕРТ та Державна Агенція електронного врядування повинні мати повноваження, а також запропонувати бачення цілостної національної політики в сфері смарт сіті. Так як це відбувається в країнах ЄС, також і на рівні Європейського Союзу в цілому.

 

            Навіщо і якою повинна бути політика в сфері смарт сіті?

           

1)   уряд повинний відігравати важливу роль у прискоренні та координації розвитку «розумних» міст в Україні. Саме вид уряду залежить в кінцевому підсумки довгостроковий успіх розумних міст

2)   В українських містах не має ресурсів та компетенціі для проведення необхідних досліджень та розробок (НДДКР), які мають вирішальне значення для успіху розумних міст, таких як поліпшення кібербезпеки та інтелектуальні мережі. Цю підтримку містам, враховуючи як дефіцит ресурсів, так і кадрів – варто надати з національного рівня.

3)   Важливо щоб національний уряд приділяв увагу не тільки проектам розбудові та модернізаціі фізичної інфраструктури в містах, але й що важливо для розвитку смарт сіті – інтелектуальної інфраструктури. Це надало б більше можливостей для розвитку міст як інноваційних центрів та створення в них розумної інфраструктури.

4)   Існує велика потреба в взаємодіі міст: міста повинні ділитися та порівнювати дані один з одним, це дозволить уряду зменшити витрати на інтелектуальну інфраструктуру, а також проводити аналіз більшого обсягу даних, що дає змогу зробити точніші й орієнтовані на практику проекти та рішення. Однак міста не мають можливості для розробки взаємосумісних систем та обміну даними через їхні юрисдикційні кордони. Це питання може вирішити саме уряд. Наприклад, створючи національну платформу для обміну даними між містами (приклад smartiscity.eu у Словеніі)

5)   Побудова та функціонування розумних міст вимагатимуть суттєвих змін у звичайному способі муніципального управління, міста повинні мати можливість легко ділитися своїм досвідом — як успішніми кейсами/рішеннями так і невдалими, щоб навчатися один у одного та акумулювати досвід у сфері смарт сіті і поширювати його. Якщо кожне місто, що експериментує з розумною міською технологією, поділиться цим досвідом це буде вигідно всім іншим містам. Саме для цього потрібно сворити Національну платформу на якій буде зібрані як найкращі рішення БАЗА СМАРТ СІТІ РІШЕНЬ, так і аналіз щодо досвіду та практик у впровадженні смарт сіті технологій в містах. На платформі може бути надана інформація і щодо компетентних фахівців в той чи іншій сфері (розумний транспорт, операційні платформи міста, розумна енергетика, розумний менеджмент сміття і тд).

Що варто було б включити у рішення національного уряду:

• Підтримка спільних проектів у щонайменше чотирьох напрямках:

1) дослідження та розробки з ключових технічних проблем смарт сіті, наприклад таких як кібербезпека для міст, інтелектуальні міські мережі та інше;

2) пілотні проекти, що розробляють і випробовують нові розумні технологічні рішення для міст;

3) спільні програми та методологічні інструменти, які роблять міста більш здатними для роботи з інтелектуальними технологіями та даними;

4) пов’язані проекти у різних сферах смарт сіті (Розумна енергетика, Розумний транспорт та інше) на базі декількох ключових міст для всеохопного тестування та масштабування різних інтелектуальних систем та рішень (для зменшення ризиків для міст).

  • Виділяюти частку державних інвестицій у розвиток розумної міської інфраструктури, такої як інтелектуальні транспортні системи та інтелектуальні мережі.
  • розробити національну політику у сфері смарт сіті (краще у вигляді “дорожньої карти”) та впроваджувати спільні стандарти для розумних міських технологій, які сприяють сумісності та спільному використанню даних для підвищення ефективності інтелектуальних міських сістем та додатків та зкорелювати пріоритети щодо розумних міст з національним порядком денним щодо цифровізаціі.

• сприяти співпраці та координації розумних міст для полегшення міжміського навчання та зменшення бар’єрів для обміну знаннями.

• забезчити необхідні законодавчі та регуляторні зміни (зняти обмеження) спрямовані на підтримку інтелектуальних міст — реалізацію інноваційних пілотних програм/проектів; залучення інвестицій в інфраструктуру та розвиток нових форматів партнерських відносин між державними та приватними установами.

Прагматизм або майбутнє?

Ви знаєте як набридло чути про практичність, прагматизм.. для мене це неусвідомлене постколоніальне — страх масштабності, великих цілей, великих завдань. В кінці кінців, страх ризикнути і будувати нове, інноваційне в масштабах краіни.
Крок за кроком це чудово… але спочатку варто знати куди йти, розуміти загальну рамку (фреймворк). Це непопулярне в Україні (це показують і дослідження ціннностей), навіть деякі інтелектуали наполягають, що краще «горобець в руці», тобто довгі довгі реформи, виходячи лише з того, що дозволяє «реальність», якою є олігархічна (рентна економіка), політична система з домінуванням одного центру та декількох політико-бізнесових груп. Чи варто рахуватися з такою «реальністю»?! Доки ми рахуємося, враховуємо… ми постійно втрачаємо можливості, і що стає все більш загрозливим … втрачаємо найкращих, активних, талановитих… які задихаються в цій реальності, в цьому прагматизмі, тому що не мають можливості реалізуватися. І це не тому, що вони слабаки… просто перед ними постає питанням- навіщо витрачати життя на боротьбу з вітряками в країні феодалізму, в системі закритого доступу, коли за кордоном є глобальний і відкритий світ з відкритим і конкурентним доступом. А де ж патріотизм?! Ми вже бачили молодих реформаторів, які готові були на пожертви , великі зусилля… але іх енергія, іх розум і таланти виявилися не тільки відторгнуті системою, що зрозуміло, але і не підтримані суспільством, яке мріє про свій маленький світ, де все максимально прагматично… Однак, впевнена, доки ми будемо робити і головне думати виключно прагматично… Україна не злетить, не відбудеться, не зможе реалізувати свій потенціал, який накопичувався століттями.

Українська суспільна свідомість — держава чи анархія?

Одна з ключових проблем України в тому, що ми робимо зміни виключно на точковому принципі (що істотно і зрозуміло), але дуже рідко виходимо на системний рівень. Саме у відсутності системного рівня головна перепона для модернізації України. Причина цього лежить в тому що ми ігноруємо на підсвідомому рівні (бо не довіряємо і не любимо) українську державу — і на жаль, не усвідомлюємо що нам таки потрібно буде взятися за іі побудову і встановлення, можливо через інститути Суспільної угоди, відповідального громадянства. Це ключовий виклик для українського суспільства і 25 років тому і сьогодні. І варто прийняти це як ключовий пункт порядку денного. Щоб нам не говорили про неспроможність бути державою (failed state). І особливо враховуючи небезпечне сусідство як з РФ, так і на жаль, з швидко втрачаючою демократичний фарватер Польщею:(

УРОКИ ЕМІЛЯ БОКА для УКРАЇНСЬКИХ МІСТ. Блог для газети «ДЕНЬ» 5 липня 2017 р.

            БЛОГ

   Сьогодні відомий в Україні проект “ШКОЛА МЕРІВ” (Руслан Рохов) організував цікаву лекцію відомого румунського політика – екс- голови уряду та мера (4 терміна) міста Клуж на заході країни – Еміля Боку.

Про що ми думаємо коли зустрічаємося з мерами – що вони почнуть говорити про інфраструктуру, ЖКГ, соціальні послуги, генплан міст, або про міську стратегію.

Про що говорив Бок?

Варто зацінити масштаб! Мери таки найкращі політики 21 століття. Тут і глибоке мислення і зданість до практичної реалізаціі – популізм тут не пройде – мери тісно і безпосередньо пов’язані з громадянами. Не через дзеркало медіа. Цікаво як Бок відзначив віддмінність – між коммунікацією ДО громадян і коммунікацією З громадянами. Відмінність суттєва – ДО громадян – це через медіа та раз на 4 роки в більшості, а З громадянами – це постійна щоденне спілування та спільне вирішення проблем міста Разом з громадянами.

Дуже сучасний мер! – в усьому світі дуже активно сьогодні розвивають різні форми співучасті в управлінні містами громадян, викорстовують сучасні технологіі і інноваційні підходи для забезпечення такої співучасті громадян у розбудові сучасних міст.

Взагалі Еміль Бок дуже багато говорив про демократію.

Що таке демократія? Багато людей в Європі вважають що це вже константа – те що є і не може зникнути – це помилка вважає він. Демократія це данність, а щоденна робота, постійна боротьба за цінності і кожна країна в світі, яка робить свій демократичний вибір змушена постійно працювати над розбудовою демократіі. Еміль Боку згадав і досвід Румуніі, і наш Майдан. І висловив велику повагу до вибору українського суспільства. Але підкреслив, що скільки б на цьому шляху буде багато перепон і складнощів – не варто розчаровуватися і зупинятися. Велика і невпинна робота всього суспільства по розбудові демократіі і є демократія:) — так би я підсумувала заклик Боку.

Звичайно як діючий мер міста Клуж – Боку говорив про місто і міський розвиток.

Перш за все про те, що головна функція мера міста – наповнівати бюджет, збільшувати інвестиціі у розвиток міста, ефективно використовувати міські ресурси. Не просто розполіляти правильно гроші, ресурси, а навчитися залучати інвестиціі, заробляти додаткові гроші в місті, розвивати економіку.

Логіка розподільчої економики – це про підхід, який панує в Україні і сьогодні на всіх рівнях. І наша децентралізація виглядає на жаль, як просто новий переродподіл ресурсві між центральної і міськими владами, а не як створення можливостей для розвитку економік як місцевих так і національної.

Формула успішного міста у Бока це таланти, толерантність та творчість. Як принципи.

Місто має перспективи, якщо воно вкладає в освіту – це головна інвестиція не тільки для міст, але й для країни. Місто повинно робити ставку на розвиток креативності, теххнологій та інновацій. Це основа для зростання у 21 столітті.

Технологіі – це також краще управління і можливість прозорої публічної політики. Вразило, що Еміль Бок постійно підкреслював потенціал і можливості України, наш людський капітал, рівень освіти та кваліфікаціі громадян. Те про що українські політики часом і не згадують, я вже не говорю про те, що розлядаючи розвиток технологій та цифрової економіки – людський чинник згадується як другорядний. Головне — це 3G чи 4G !

Дуже цікаво і незвично почути, що мер достатьо невеликого румунського міста постійно звертав увагу на сучасні глобальні процеси – як то роботизацію і проблему зникнення робочих міст в майбутньому, і необхідність отримання нових кваліфікацій, розвиток креативності у громадян, глобальних рух трансформаціі міст у смарт сіті.

І при цьому він цілком практично показував (ролік про місто Клуж) на прикладі свого міста – як ці процеси впливають і можуть бути враховані в міській політиці і реальних рішення – розвиток сучасної інфраструктури, інноваціонної екосистеми (технопарк, освітні центри).

Мені стало зрозуміло чого нам там не вистачає в Україні – цього відчутття і розуміння трендів, часу і здатності використовувати їх як можливості для нашої країни і наших міст. Ми досі дуже ізольовані від світових процесів.

І помітна містечковість наших міст: вона у постійних спробах дивитися на міські проблеми лише знизу (від землі). І це суттєво обмежує можливості міст у пошуку ефективних рішень комплесних міських проблем. В результаті проблеми не вирішують десятиліттями, і замість розбудови міст – ми знаходимося у перманентному косметичному ремонті.

Українським мерам варто навчитися підходу реалістичність якого показав Бок – “мисли глобально – діяти локально”.

Варто вчитися у світу, у різних міст і використовувати цей досвід для розвитку українських міст. Знання того як вирішити проблему – це вже 50% успіху. Україна і українські міста дуже потребують нових знань про управління, смарт технологіі і головне…

Те про що неоднарозово підкреслював Еміль Бок – про ДЕМОКРАТІЮ. Не як теорію і не тільки вибори – а як щоденну, постійну участь громадян і громад в управлініі містом – створенні ефективних міських рішень, реалізаціі проектів, громадських консультаціях та інше. Це той ключовий потенціал міст – без якого публічна політика легко перетворюється популізм і корупцію.

Дуже хотілось би щоб ці дуже актуальні і важливі месседжі Еміля Бока почули хоча б частина українських мерів.

СТВОРЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ ІННОВАЦІЙ В СФЕРІ ПЕРЕРОБКИ ТА УТИЛІЗАЦІІ СМІТТЯ В УКРАЇНІ

 

1)  Світова проблема сміття – міста – основні споживачі ресурсів та виробники сміття – 70% всього сміття в світі.

 

Муніципальні тверді відходи – одна з ключових проблем цивілізаціі. Українські міста не виключення.

 

Наші міста потопають у сміття. Ми всі знаємо наскільки це гострі проблеми сміття в більшості великих міст України – Львів, Київ та інших.

Навіть у ЄС де вже з 80-х років будується так зване «recycling society” – ця проблема у 4-ці найгостріших у Програмі дій щодо оточуючого середовища.

2)Як вирішити цю проблему в Україні?

Створити нову політику щодо переробки та утилізаціі сміття.

На національному рівні дуже важливе створення Стратегіі і побудова інституціональної структури щодо утилізаціі та переробки твердих відходів (найнебезпечніших) та сприяння створенню екосистеми – навчально-дослідницьких центрів та міських ініціативних груп щодо утилізаціі і переробки сміття (в рамках центрів оцінки стійкого розвитку міст). Необхідно прийняття десятирічних планів щодо утилізаціі твердих міських відходів (для міст). Важлива частина такої політики – це сприяння інноваціям в сфері переробки і утилізаціі сміття – оскільки сміття це не лише проблема, але й великі можливості і ресурси для країни – і зробити їх РЕСУРСОМ можливо лише виростовуючі інноваційні підходи і технологіі.

Необхідно будувати в містах інноваційну екосистему на основі взаємодіі:

  • Університетів
  • Дослідницьких лабораторій
  • міської влади
  • фондуючих організацій (державних та міжнародних)
  • Бізнес компаніями переробників
  • Користувачів (як з корпоративного сектору та і містян)
  • Регуляторних структур (стандартизаціі)

 

Необхідно рухатися до повноцінного (а не фрагментарного) ринку переробки та утилізаціі на основі сучасних підходів і стандартів.

Перш за все – перехід від часткового вирішення гострих проблем — до підходу, який прийнятий в ЄС –life-cycle – повного циклу в основі якого іерархія переробки сміття з перевагою зменшення варіантів виникнення сміття і зменшення споживання:

  • Попередження виникнення сміття
  • Повторне використання продукту
  • Переробка продукту
  • Переробка та компостування матеріалів
  • Відновлення енергіі
  • Заховання продукту на полігонах

Перехід до підходу Zero waste management – сутність якого у максимізаціі переробки сміття, мінімізаціі сміття, зменшення споживання та використання продуктів які можуть бути перероблені і відновленні щоб повернутися в природу або на ринок.

МІСЬКИЙ РІВЕНЬ

1) В контексті децентралізаціі і розвитку смарт сіті підходу в українських містах – виникають можливості для впровадження розумних систем переробки та утилізаціі сміття.

 Ресурсний менеджмент стає основним елементом розумного управління в містах.

Міста повинні впроваджувати принципи ефективного ресурсного менеджменту і спиратися на нові стандарти та головне впроваджувати інноваційні рішення (такі як зелені технологіі та IoT).

3) Основні гравці ринку повинні бути зацікавлені у створенні інновацій, які дозволяють системно вирішувати проблему муніципального сміття.

4) І швидкому вровадженні інноваційних рішень.

А САМЕ — Найкращій варіант для міста це пілотні проекти на основі стартапів – які можуть бути швидко впроваджені при умові створення ефективного міського ринку та коопераціі між

ВЛАДИ – МІСЬКИХ КОМПАНІЙ ПЕРЕРОБНИКІВ – СТАРТАПІВ-ДОСЛІДНИКІВ.

Це є умовою створення і запуску інноваційної екосистеми для переробки і утилізаціі сміття і вирішення проблем сміття в Україні.