УРОКИ ЕМІЛЯ БОКА для УКРАЇНСЬКИХ МІСТ. Блог для газети «ДЕНЬ» 5 липня 2017 р.

            БЛОГ

   Сьогодні відомий в Україні проект “ШКОЛА МЕРІВ” (Руслан Рохов) організував цікаву лекцію відомого румунського політика – екс- голови уряду та мера (4 терміна) міста Клуж на заході країни – Еміля Боку.

Про що ми думаємо коли зустрічаємося з мерами – що вони почнуть говорити про інфраструктуру, ЖКГ, соціальні послуги, генплан міст, або про міську стратегію.

Про що говорив Бок?

Варто зацінити масштаб! Мери таки найкращі політики 21 століття. Тут і глибоке мислення і зданість до практичної реалізаціі – популізм тут не пройде – мери тісно і безпосередньо пов’язані з громадянами. Не через дзеркало медіа. Цікаво як Бок відзначив віддмінність – між коммунікацією ДО громадян і коммунікацією З громадянами. Відмінність суттєва – ДО громадян – це через медіа та раз на 4 роки в більшості, а З громадянами – це постійна щоденне спілування та спільне вирішення проблем міста Разом з громадянами.

Дуже сучасний мер! – в усьому світі дуже активно сьогодні розвивають різні форми співучасті в управлінні містами громадян, викорстовують сучасні технологіі і інноваційні підходи для забезпечення такої співучасті громадян у розбудові сучасних міст.

Взагалі Еміль Бок дуже багато говорив про демократію.

Що таке демократія? Багато людей в Європі вважають що це вже константа – те що є і не може зникнути – це помилка вважає він. Демократія це данність, а щоденна робота, постійна боротьба за цінності і кожна країна в світі, яка робить свій демократичний вибір змушена постійно працювати над розбудовою демократіі. Еміль Боку згадав і досвід Румуніі, і наш Майдан. І висловив велику повагу до вибору українського суспільства. Але підкреслив, що скільки б на цьому шляху буде багато перепон і складнощів – не варто розчаровуватися і зупинятися. Велика і невпинна робота всього суспільства по розбудові демократіі і є демократія:) — так би я підсумувала заклик Боку.

Звичайно як діючий мер міста Клуж – Боку говорив про місто і міський розвиток.

Перш за все про те, що головна функція мера міста – наповнівати бюджет, збільшувати інвестиціі у розвиток міста, ефективно використовувати міські ресурси. Не просто розполіляти правильно гроші, ресурси, а навчитися залучати інвестиціі, заробляти додаткові гроші в місті, розвивати економіку.

Логіка розподільчої економики – це про підхід, який панує в Україні і сьогодні на всіх рівнях. І наша децентралізація виглядає на жаль, як просто новий переродподіл ресурсві між центральної і міськими владами, а не як створення можливостей для розвитку економік як місцевих так і національної.

Формула успішного міста у Бока це таланти, толерантність та творчість. Як принципи.

Місто має перспективи, якщо воно вкладає в освіту – це головна інвестиція не тільки для міст, але й для країни. Місто повинно робити ставку на розвиток креативності, теххнологій та інновацій. Це основа для зростання у 21 столітті.

Технологіі – це також краще управління і можливість прозорої публічної політики. Вразило, що Еміль Бок постійно підкреслював потенціал і можливості України, наш людський капітал, рівень освіти та кваліфікаціі громадян. Те про що українські політики часом і не згадують, я вже не говорю про те, що розлядаючи розвиток технологій та цифрової економіки – людський чинник згадується як другорядний. Головне — це 3G чи 4G !

Дуже цікаво і незвично почути, що мер достатьо невеликого румунського міста постійно звертав увагу на сучасні глобальні процеси – як то роботизацію і проблему зникнення робочих міст в майбутньому, і необхідність отримання нових кваліфікацій, розвиток креативності у громадян, глобальних рух трансформаціі міст у смарт сіті.

І при цьому він цілком практично показував (ролік про місто Клуж) на прикладі свого міста – як ці процеси впливають і можуть бути враховані в міській політиці і реальних рішення – розвиток сучасної інфраструктури, інноваціонної екосистеми (технопарк, освітні центри).

Мені стало зрозуміло чого нам там не вистачає в Україні – цього відчутття і розуміння трендів, часу і здатності використовувати їх як можливості для нашої країни і наших міст. Ми досі дуже ізольовані від світових процесів.

І помітна містечковість наших міст: вона у постійних спробах дивитися на міські проблеми лише знизу (від землі). І це суттєво обмежує можливості міст у пошуку ефективних рішень комплесних міських проблем. В результаті проблеми не вирішують десятиліттями, і замість розбудови міст – ми знаходимося у перманентному косметичному ремонті.

Українським мерам варто навчитися підходу реалістичність якого показав Бок – “мисли глобально – діяти локально”.

Варто вчитися у світу, у різних міст і використовувати цей досвід для розвитку українських міст. Знання того як вирішити проблему – це вже 50% успіху. Україна і українські міста дуже потребують нових знань про управління, смарт технологіі і головне…

Те про що неоднарозово підкреслював Еміль Бок – про ДЕМОКРАТІЮ. Не як теорію і не тільки вибори – а як щоденну, постійну участь громадян і громад в управлініі містом – створенні ефективних міських рішень, реалізаціі проектів, громадських консультаціях та інше. Це той ключовий потенціал міст – без якого публічна політика легко перетворюється популізм і корупцію.

Дуже хотілось би щоб ці дуже актуальні і важливі месседжі Еміля Бока почули хоча б частина українських мерів.

Що таке Стратегічний підхід до реформ?

Знаєте чому ми не маємо системних реформ, руху вперед, динаміки розвитку?! А іх і не може бути — бо в країні катастрофа з стратегічним та системним баченням. Логіка — маленькими кроками до реформ, малих перемог — це не про зміни, а лише про утриматися від падіння і наступної хвилі кризи. Справжня стратегія — це про те як перейти на вищий рівень розвитку. Стратегічний підхід вимагає як формування цілі (бачення), так і повного стратегічного циклу — дослідження, пріоритизаціі, рішень і механізму імплементації і моніторингу і корекції. Тобто це так званий Фреймворк — повноцінно опрацьовані рішення з повним фокусом на системному вирішенні проблем і зміні підходу. Що часто означає зміна Політики (policy).
Можно до нескінченності шукати «реальні» (прагматичні) рішення в існуючому форматі діючої системи — але насправді треба піднятися на інший рівень — і запропонувати альтернативні діючий моделі рішення, механізми та підходи. І тільки це і може спрацювати. Чому?! Тому що більшість політик (фрейморків) родом з СРСР або адаптовані під олігархічну модель — тобто з минулого — і для нових цілей і викликів вони непридатні. Як іх не адаптуйте! Вони не здані ні вирішити проблеми країни, міста, галузі, ні тим паче, забезпечити рух вперед і розвиток. Іх треба повністю міняти. Так і повинні робитися реформи по-справжньому.

Подъем Новой Европы невозможен без Украины. Газета «ДЕНЬ» 23 августа 2016 года

Для оценки 25 лет возобновления независимости необходимо четко понимать, с какой точки мы начали, чтобы объективно оценить, что нам удалось, а что нет

Если наблюдать за Украиной на протяжении 25 лет — многие видят несомненный прогресс и считают, что то, что мы до сих пор есть и боремся — уже говорит об успехе. Но также много тех, кто называет Украину «провальным государством». Где правда? Все зависит от точки зрения. Для оценки 25 лет необходимо четко понимать, с какой точки мы начали, с какими возможностями, чтобы объективно оценить, что нам удалось, а что нет.
ОБЩЕСТВЕННЫЙ ПРОГРЕСС

Украина сделала большой шаг вперед, если говорить о развитии общества. Две революции показывают, что в Украине существует положительная динамика общественного развития — общество избавляется медленно, но уверенно — от революции к революции от психологии жертв и пассивных наблюдателей.
Однако сам алгоритм взросления общества через революции четко демонстрирует — пока у нас недостаточно социального капитала — то есть способности к объединению и социальному взаимодействию между гражданами. Пока не сложилась настоящая республика как политический порядок, в основе которого лежит гражданство — осознанная и обеспеченная законом принадлежность к общности (на национальном уровне — к политической нации, на местном — к обществу). Во многом украинцы имеют формальное гражданство, за которым не стоит ни государство, которое бы защищало своих граждан, ни сами граждане, не имеющие никаких общих обязанностей и дел. Оставаясь атомизированными и слабыми частицами перед лицом правящего класса и их государства.
Украинцы не любят украинское государство именно потому, что отстранены от него, не имеют реальных возможностей влиять на определение политики, принятие стратегических решений, даже войны и мира. За них все решается во властных кабинетах. Власть стала синонимом государства. Плохого государства, которому не доверяют и в которое не верят. Однако при этом государство для большинства украинцев не является синонимом Украины. Скорее наоборот — антонимом.
У Украины нет длительного опыта государственности, и ожидания в отношении государства размытые и разные. Однако возникновение революционных ситуаций четко показывает — украинское общество требует больше свободы и меньше государственного регулирования.
В то же время существует и другая часть Украины, которая относится к советской цивилизации — где государство должно доминировать. Это противоречие и является ключевым на протяжении всех 25 лет. И пока что оно не преодолено.
Более того, этот конфликт носит цивилизационный характер, он охватывает не только политические особенности и представления о государстве, но и культурные, языковые, религиозные. Этот конфликт является разрушительным и тем, что он подпитывает врага Украины — Россию.
Мы смогли противостоять империи и удерживаем границу европейской цивилизации (даже если Европа пока еще этого не осознает) — от российского антизападного вызова. Но внутренний конфликт цивилизаций российско-советской и европейской ослабляет возможности Украины и ее шансы на победу над внешними врагами, число которых, к сожалению, растет. Европейская цивилизация пока (в отличие от советской) не имеет институциональной основы для продвижения и победы.
Я отношу к европейской цивилизации в Украине всех тех украинцев, которые разделяют европейские ценности — гражданства, прав человека, демократии и свободы, верховенства права (высшей справедливости) и готовы за них стоять. И главное для них — не войти в Европу, а стать Европой — пройти западную модернизацию, в основе которой лежит концепция Человека и гражданских прав как центра политической жизни и государства. Это такой Евромайдан в масштабах страны. И этот Евромайдан сейчас не победил, его продвижение тормозит война (внешняя агрессия — направленная ​​прежде всего на его подавление) и внутреннее сопротивление и борьба против него — старой государственной и политической системы, которые представляют собой олицетворение той части украинского социума, который привязан ментально и исторически (часто на семейном уровне) к СССР. Для советской цивилизации — условно Антимайдана — с его негативной программой главная задача — это выживание.
Не случайно политика всех 25 лет была политикой именно выживания старого советского. Не только экономически, но и политически, культурно, языково и ценностно.
Существующая на протяжении всех 25 лет власть и политическая верхушка страны, а также государственная машина — на самом деле является олицетворением этой цивилизации в Украине, поэтому они стоят почти непоколебимо. И делают все возможное и невозможное, чтобы не допустить к властным рычагам на протяжении всех 25 лет представителей европейской цивилизационной парадигмы.
Попытки не допустить политически созреть Евромайдану до уровня альтернативных институтов — политической партии, общественного движения, возможности войти не на индивидуальных принципах в правительственные структуры и тормозят развитие местного самоуправления.
САМОУПРАВЛЕНИЯ И ГРАЖДАНСТВО

Самоуправляемый уровень может быть ключевым для изменений в стране не только для усиления проевропейской части общества, на самом деле самоуправление — создание и развитие общин — способно модернизировать всю Украину и снять цивилизационный конфликт посредством привлечения всех украинцев к управлению на местном уровне.
Поскольку это подрывает ключевую опасную для Украины на протяжении 25 лет — отчужденность гражданина от государства, от дел своего города или села — его атомизацию и безсубъектность (формальное гражданство). В этой отчужденности и есть отличие цивилизаций внутри украинского общества, и причина его слабости и слабости Украины.
Следует сказать, что эта отчужденность поддерживается всей государственной и политической системой, которая существует в Украине на протяжении 25 лет, а раньше была в СССР. От политиков и руководителей до простых чиновников на местах в течение всех 25 лет все было направлено исключительно на сдерживание граждан от взаимодействия, которое является основой для построения новых институтов — партий, движений, общественных организаций. Эти системы путем коррупции, нарушения конституции, прав человека и популизма, а также подкупа стремятся удержать каждого гражданина от участия в общественных и политических процессах и делах значительно усложняя рыночные отношения, искажая их. Как результат — за 25 лет Украина не прошла того пути, который были способны пройти за это время восточноевропейские страны, даже те, которые не имели собственной государственности до ХХ века (Словения, Словакия) — пути не просто реформ, а создания эффективных государств и новых демократических институтов.
ПОЛИТИЧЕСКИЕ ЭЛИТЫ И ЛИДЕРЫ

Ключевой проблемой для Украины остается проблема лидерства и политических элит как локомотива трансформации страны. Существующая элита является синдикатом бывшей номенклатуры и криминалитета, которым принадлежит полный контроль над страной. Как бы они не стремились выглядеть по-европейски респектабельно, их сущность, видение и подходы — это советская клептократия. Мы конечно хотели бы видеть меритократическую элиту — но … лучшие почти никогда не попадают во власть.
Особенности политического устройства и правила политического процесса, которые ограничивают политическую конкуренцию прежде всего административным и цензовым путем; также особенности политической культуры, когда общество не считает образованность и разумность первичными качествами политиков и лидеров — все это приводит к существованию именно такого типа политической и государственной элиты, которую имеем сейчас. При отсутствии настоящей образованности представители правящего класса не имеют не только желания проводить реформы, но и часто не имеют компетенции, чтобы выполнять необходимые функции и задачи, которые стоят перед страной.
Все, на что они способны, — это популизм, который не основывается ни на системном видении, ни на настоящих знаниях. Конечно, такие элиты не способны мыслить стратегически — то есть решать сложные задачи в сложных условиях, и главное они не могут в силу масштаба мышления предложить ни видение, ни стратегии развития страны.
В конечном итоге очевидно, почему эти элиты никуда не ведут страну — они являются пользователями властных полномочий и национального богатства, и, несмотря на то, что большинство из них являются бизнесменами, или связаны с бизнесом, они ведут себя даже не как CEO или менеджеры, а просто как собиратели ренты. Поэтому сущностью их политики является лишь стремление любой ценой установить монополию на сбор этой ренты на все национальное богатство. Это конечно же имеет закономерный для Украины и каждого украинца результат — перманентный экономический кризис, обнищание, демографический кризис, разрушение страны, война.
Сегодня эти элиты дошли до предела — они получают ренту уже на крови — на войне. Власть для них — это инструмент для получения ренты и сверхприбылей.
Поэтому им не нужна ни стратегия, ни видение, ни публичная политика, ни настоящая коммуникация с обществом. Напротив, действующим элитам и 20 лет назад и сегодня нужна только закрытость политического процесса и рынка (ограничение/отсутствие информации или ее искажение и манипуляции общественным мнением, особая тендерная (Prozorro только уменьшила коррупцию в этой сфере), тарифная, налоговая системы), машина насилия и контроля над обществом и конкурентами (МВД, суды и прокуратура).
Существование такой системы возможно только на условиях:
1) блокировка развития контрэлит с другим видением политической системы; 2) отчуждение общества от национального богатства и политики. Что является еще одним направлением политики собирателей ренты.
НОВЫЕ ЭЛИТЫ

Как устранить элиту собирателей ренты? Нужны новые элиты. Ни Майдан 2004 года, ни Евромайдан 2013-2014 гг. так и не смогли этого сделать. Эта элита мимикрирует, подстраивается, но фактически не меняется. Если и допускает в политику и во власть людей с европейскими ценностями — исключительно на индивидуальной основе как это произошло на выборах 2014 года. Это ошибка для представителей новых элит.
Новая элита может возникнуть только тогда, когда носители других ценностей и видения будущего страны смогут наладить широкий общественный диалог и взаимодействие. Фактически вернуться к началу Независимости к опыту «Народного Руху» Украины
1989-1991 гг. И смогут создать не новую партию, а объединить общество Евромайдана в единое общественное движение не просто с новой повесткой дня, а вокруг Новой Миссии.
О МИССИИ УКРАИНЫ — ПОСЛЕДНЕЕ И ГЛАВНОЕ

Задача новой элиты — переосмыслить 25 лет независимости, требуя ответственности от старых элит, отказаться от советского наследия (не только поверхностной декоммунизации), но и от всей существующей на протяжении этого времени постсоветской клептократической системы и государственности и предложить Украине путь — (не евроинтеграции) как Новой Европы на основе нетленных европейских ценностей, многие из которых пришли еще от древних греков и римлян. Украине нужно сформулировать свою историческую миссию, чтобы состояться как Государство.
25 лет показали, что уровень существующих клептократических постколониальных по сути элит — это вписаться (или вернуться) к империи. Они не способны мыслить в масштабах цивилизационного порядка и Истории.
А конфликт, который сегодня разворачивается в мире и в Украине, это именно масштаб цивилизаций и истории. Поэтому задачи новой элиты неординарные.
Необходимо объединить все звенья прошлого Украины (ее различных частей) в единую логику истории и построить на этом фундаменте путь в будущее.
Я уверена — вызовы времени и сама украинская история и традиции требуют от новых элит и украинской политической нации вернуться к истокам нашей государственности — в Киевскую Русь как форпост западной цивилизации, которая противостояла варварству, и преодолеть тысячелетнюю пропасть безгосударственности. Мы должны демонтировать советское государство, корни которого лежат в Золотой Орде, и вернуться к Миссии — завершить работу Владимира и Ярослава по созданию Государства на обоих берегах Днепра.
Пусть и через тысячелетие выполнить миссию — построить Украину (ранее Киевскую Русь) как один из мощных центров западной/европейской цивилизации. Продолжить тем самым эстафету, когда-то утраченную Царьградом как преемником западной цивилизации после падения Западной Римской империи, а сегодня есть риски упадка и потери ЕС.
Что бы ни происходило, история западной цивилизации всегда продолжалась: сначала в Византии, затем — в подъеме Западной Европы, потом была модернизация Турции Ататюрком, и сейчас пришло время и вызов для Восточной Европы.
Этот подъем Новой Европы невозможен без Украины (как бы ни считали наши соседи) — это наша историческая миссия — стать новым двигателем развития европейской цивилизации и победить то варварство и прошлое, которое поднимает голову на границах Европы. Без нас Европа не устоит. Это цивилизационная Миссия Украины. А ключевое политическое задание для реализации Миссии бесспорно — трансформация Украины и украинского государства на принципах и ценностях западной цивилизации, в центре которых — Человек и Гражданин

ЖІНКИ ТА МІСЬКА ПОЛІТИКА (виступ 25 квітня на телемарафоні «Чому гендерна рівність важлива для України?»

 

Сьогодні українські міста – а це більше ніж 350 невеликих міст (Без зони АТО) – мають лише 24 мери жінки (і це міста не більше 30 тисяч населення) і 23 великих міста – не мають жінок мерів взагалі. Дискримінація жінок на містах значно більша ніж на національному рівні де представництво жінок 12%. Мери – це лідери міст, однак в наших містах – більшість з яких міста-заводи – це адміністратори або бізнесмени. І зрозуміло що в Україні де не має рівних умов для підпрємництва для жінок – і головами міст стають виключно чоловіки. І це незважаючи на те, що більшіть мешканців міст – саме жінки.

Краща ситуація в місцевих та обласних радах – де преставництво жінок зростає по логіці – чим нижчий рівень тим більше жінок. Однак в класі регіональних еліт – жінки представлені дуже слабко, особливо на ключових позиціях.

Це зумовлено особливою централізовано моделлю політичних партій, які будуться згори до низу, а не навпаки. Коли центральні органи партіі визначають списки та кандидати в місцеві та обласні ради так само як у парламент. З метою збереження централізованого контролю. Враховуючи, що керівні органи більшості партій це чоловіки при чому в більшості випадків з досвідом адміністративної роботи або бізнесу, а не представники суспільних груп – вони надають перевагу кандидам саме представникам бізнесу, або з адміністративним досвідом. А це в більшості випадків саме чоловіки. Ситуація змінюється лише на рівні сільских та місцевих рад невеликих міст. І це незважаючи на те, що згідно соціологічним опитуванням українці в більшості позитивно сприймають жінок кандадитів та політиків. В середньому, рівень представництва жінок в списках до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів по всій Україні дорівнює 32,1%. Норма про квоту була дотримана у 310 списках з 430, тобто у переважній більшості.

Ще гірше ситуація на рівні виконавчої влади – районих та обласних державних адміністрацій. Які за існуючої політичнї системи підпорядковані президентському центру влади – навіть за нової формули (реформи децентралізаціі – префекти), а не до місцевого самоврядування. Тобто залежні від центральної влади та адмністративних структур (АП), а не від громад і суспільних інтересів. Тому вони не відображають структури інтересів суспільних груп – і ЖІНОК в першу чергу.

І так само будують політику не на основі суспільних інтересів.

Навіть після виборів ситуація з формування політик на місцевому і міському рівні не змінилася кардинально.

Місцева та міська політика будується переважно навколо питань інфраструктури, антикорупційної політики, землі, забудови та містобудування, бюджетів та податків. Питання соціального і суспільного розвитку не вають значної ваги. Як результат і питання соціальної інклюзіі. І це негативно впливає на позицію та можливості різних соціальних груп – жінок, молоді, людей з обмеженими можливостями. В той час як західні міста переймаються саме питаннями соціального розвитку і включенням (інклюзією) різних груп в розвиток міста. Це пов’язано з відсутністю в політиці міста як концепціі сталого розвитку, так і з домінуванням бізнес-адміністративних еліт і їх інтересів в містах. Особливо великих містах.

Якщо б реально підвищилася роль громад – питання суспільного розвитку та захисту інтересів різних суспільних груп, в тому числі жінок були б ключовим. Поки головна роль належить державі і на містах (держадміністраціі) буде де-факто дискримінація – жінок, молоді і тд;

НОВІ підходи – СМАРТ СІТІ

1) Розумні міста – принцип соціальної інклюзіі. Розумний спосіб життя.

Смарт сіті підхід наполягає на багато сторонньому процесі прийняття рішень – включенню в процес всіх ключових груп стейкхолдерів міста. Розробки рішень на основі рівного доступу до ресурсів та послуг міста всіх груп та з чітким урахування потреб жінок і різних соціальних груп. Жінки – широкі можливості для участі в управлінні містом і представництві.

Спеціальна сфера – розумне життя в місті. Стійка соціальна інфраструктура і рівні можливості – це вимоги до смарт сіті. ISO 37120 – чіткі вимоги до якості життя в місті та послуг на основі стандартів гендерної рівності. Зміна управління містом під потреби жінок і різних соціальних груп. Побудова збалансованих міських політик і рішень. І навіть індивідуалізація послуг та рішень.

 

2) Розумні міста і розумні технологіі (РОЗУМНІ ГРОМАДЯНИ) — для покращення рівня освіти (навчання на протязі життя, навчання он-лайн, залучення до іноваційної економіки, бізнес навчання для жінок. Додаткові можливості для підвищення кваліфікаціі і освіти, кар’ри жінок в смарт сіті. Можливості для фрілансерської та дистанційної роботи (за кордоном і в Україні) для розширення можливостей для працевлаштування жінок. Особливо в іноваційних сферах та сферах креативної економіки. Завдяки розвитку розумних рішень і ІКТ інфраструктури міста (хмари, дата центри, мережі, е-послуги та інше). Можливості кар’єри для жінок в сфері іноваційної та креативної економіки – розкриття потенціалу жінок.

3) Смарт сіті – здоровий образ життя, умови для здоров’я жінок, нові стандарти життя – екологічне середовище – електромобілі, велотранспорт, комфортні зони для дітей і родин.

4) розумна мобільність – доступ до інтернету та транспорту відкриває можливості економічні жінок, зручність і можливість для включення жінок в іноваційні процеси, взаємодію для створення нових проектів, бізнесу, іновацій. Формат ЖИВІ ЛАБОРАТОРІІ (дозволяють оцінити чітко реальні потреби і вимоги жінок до міста, міських послуг).