Росія вибудовує вже три століття свій імперський мета-наратив на нашій, а не власній історії. І ми особливо і не вручаємося. Займаємо позицію чи то донора, чи то жертви:(
Але це теж війна — за сенси, за існування України як держави, і як би нам не хотілося, але цю «війну за історію» вести необхідно! Перейменовувати вулиці, закривати і блокувати сайти і мережі- це інструменти з порядку «дубин», а ось вести складну боротьбу сенсів, бачення, мета-наративів ми не хочемо чи не здатні?
Як би ми не іронізували над прагненням Росії грати в історичні реконструкції, це не просто гра. Історія — це жало імперськості Росії — яке їй надали у 18 столітті наші ж Прокопович та Яворський:( Це фундамент іх амбіцій і імперської політики. Без історичної лінії Росія починається лише як Гранд Татарія, а це зовсім інша традиція — тюркської номадичноі Азії, а не європейських націй, які вийшли так чи інакше з Риму. Як писав ще К.Косторіадіс та і більшість дослідників націй — нації це уявні спільноти і всі держави встановлюються спочатку на уявному рівні. Політика це теж, перш за все, гра символів і сенсів. Що відображається на здатності держав будувати успішні Бачення майбутнього, стратегіі, політики. І є однією з найважливіших умов створення сильних держав і націй.
При чому, ця мова символів, історичних зв’язків та сенсів дуже зрозуміла і легко конвертується у міжнародній політиці.
Зверніть увагу як у Кремлі знайшли привід — візит Петра 1 у Францію 300 років тому — і прагнуть використати його для вирішення актуальних проблем у російсько-французьких відносинах. Як «підкуповують»/ улещують французів — везуть колекцію Ермітажу, балет, театр! Демонструють культурний потенціал і тут же брешуть про Анну Ярославну.
А ми? Чому ми не доносимо справжню історію і не просуваємо нашу культуру?! Знову не має ресурсів?! Чи може у нас не має політичної еліти з хоча б елементарною культурою і знанням власної історії! В чому тоді сенс існування таких еліт?! В тому щоб проводити політики так званого прагматизму?! — прояви постколоніального статусу і мислення, що насправді є нашим слабким місцем, на якому грає імперія, коли стверджує, що нас не має як нації, як держави:(
Ми повинні повернути собі власну історію, відновити історичну пам’ять Iuliia Soroka і повстати з пеплу минулого. Без такого фундаменту важко будувати майбутнє. Це та важлива і серйоза робота, яку вже багато років проводить газета «День» та Івшина Лариса -
відновлюючи історичну пам’ять, відкриваючи справжню історію Україні та глибини іі культури. І це те, що повинно стати державною політикою!