Іван Капсамун
Іван Капсамун
17 вересня, 2015 - 19:33

газета «День»
Пропрезидентська політична сила «БПП «Солідарність» провела з’їзд, на якому ухвалила рішення про участь у виборах до місцевих органів влади 25 жовтня. Вже в якості лідера партії Віталій Кличко оголосив, що передвиборний штаб «Блоку Петра Порошенка» на місцевих виборах очолить Ігор Кононенко. Які шанси у провладних партій (раніше писали також про домовленості «Народного Фронту» Арсенія Яценюка з БПП)? З цього запитання почалася наша розмова з політологом Вікторією ПОДГОРНОЮ:

— Це нагадує традиційний алгоритм української політики. На жаль, не зважаючи на дві революції, зміни в суспільстві і запит громадян на інші політичні сили він все одно існує. Звичайно, це пов’язано з достатньою кількістю патерналістського електорату (приблизно 20% виборців), який завжди голосує за владу. Незалежно від того, хто це — Порошенко, Кличко чи Яценюк, вони традиційно підтримують владні партії. Така практика тягнеться ще з радянських часів. З іншого боку, це не означає, що люди, які голосують за партії влади, не хочуть змін, просто вони здебільше є консерваторами. Відповідно консервативно поводять себе і владні партії, але це не означає, що вони сповідують консервативну ідеологію, сумніваюся, щоб вони взагалі дотримувалися будь-якої ідеології. Якщо політики хочуть проводити реформи в країні, вони мають бути інноваційними. Сьогодні ж ми бачимо, що нинішні владні партії допускають ті ж самі помилки, що і всі інші партії, які були раніше при владі в Україні. Щоб не заявляли ці політичні сили на рівні декларацій, вони не є реформаторськими. Нового імпульсу ці партії точно не дають.

Якщо говорити по персоналіям, то об’єднання «УДАРу» з «Солідарністю», означає остаточний перехід Віталія Кличка в нішу правлячої сили. Фактично партія «УДАР» злита. Фактично Кличко став лідером пропрезидентської сили в якості виконуючого обов’язки Порошенка, оскільки Президент не має права очолювати політичну силу. Якщо в «УДАРі» Кличко був лідером, то тут він втратив цю позицію. Звичайно, це крок на пониження і падіння рейтингу, адже суспільство все добре бачить і розуміє. Також, це негарно з точки зору моделі управління, тому що між Президентом і мером Києва відбувся своєрідний обмін — один керує країною, інший — містом. Киянам така ситуація не подобається. Вони так і говорять, що це відвертий поділ країни між двома політичними фігурами. Це не заборонено, але люди помічають тенденції до монополізації влади. Тенденція типова для правлячих партій, і вона дуже погана, тому що бере корені в КПРС. У нас постійно будують партію, яка хоче злитися з державною владою.

— Яку роль відіграватиме Арсеній Яценюк, адже вже було заявлено, що «Народний Фронт» не буде балотуватися на місцевих виборах? Чи зможе Яценюк залишитися прем’єром?

— Не думаю. Яценюк грає на тому, що у нього велика фракція і він зможе залишитися на своїй посаді. Але треба враховувати, що паралельно росте рейтинг Юлії Тимошенко (у Яценюка падає), її політична сила поступово виходить на третю позицію. А це говорить про те, що Юлія Володимирівна буде претендувати на позицію прем’єра. В межах існуючого парламенту це зробити буде дуже важко, і вона це добре розуміє. Також треба враховувати, що значна кількість членів «Народного Фронту», зокрема, народні депутати, є колишніми людьми Тимошенко. Знаючи українську політику, ніхто не може гарантувати, що ці люди не повернуться до неї. Отже, сценарій прем’єрства Тимошенко не виключений. Але це можливо через дострокової вибори, які дедалі більше стають реальністю, через складну економічну ситуацію.

Чому Яценюк втрачає рейтинг? Тому що він не проводить справжніх реформ. Можна користуватися певною міжнародною підтримкою, але якщо українське суспільство не підтримує такого прем’єра, то він приречений. Він тримається лише на політичних домовленостях між Президентом і прем’єром, які пов’язані з тим, що партія «Народного Фронту» рік тому штучно була на хвилі, отримавши великий відсоток на виборах. Однак сьогодні вони втратили легітимність і довіру.

— Відомо, що зараз загострюється криза в самій парламентській коаліції — Радикальна партія Ляшка вже вийшла з її складу, «Самопоміч» і «Батьківщина» знаходяться там умовно. В таких реаліях, наскільки є можливою «ширка» за участі «Опозиційного блоку»? Чи можливий сценарій переформатування уряду з участю того ж Сергія Льовочкіна, з яким зокрема зустрічається помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд?

— Наші політики зараз досить активно грають в ігри з зовнішньополітичними силами. А це важливий чинник в українській політиці, враховуючи ситуацію в якій ми опинились. Хоча, звичайно, внутрішні процеси повинні бути суверенними і мають враховувати думки виборців. Якщо буде створений уряд з участю того ж таки Льовочкіна, то це буде фактична зрада Майдану. Я не думаю, що Порошенко цього не розуміє, адже в протилежному випадку це означатиме реванш. Не думаю також, що європейці чи американці можуть ставитись до цього позитивно, навіть коли зустрічаються з такими особами як Льовочкін. Вони можуть консультувати або вивчати ситуацію в Україні, але це не означає, що Захід підтримує представників Опоблоку. Хоча його рейтинг зараз зростає і сягає 14% (це скоріше недоліки проведення реформ, ніж реальна підтримка). На мою думку, Опоблок взагалі треба було б заборонити, як і КПУ з Партію регіонів. Але для цього треба було провести відповідні процеси стосовно розстрілів на Майдані, корупції тощо. Нічого подібного не було зроблено. Цей ключовий пункт для українського суспільства, який не був виконаний і, наскільки видно, ніхто його не збирається виконувати.

Якщо ведуться переговори про «ширку», то це вже говорить про дуже негативні тенденції повернення до старої системи. Я сподіваюсь, що нинішні політичні сили не підуть на «договорняк», інакше це буде революційна ситуація. Рейтинг недовіри до того, як розвивається сьогодні країна і так дуже високий. Є багато людей, які зі зброєю готові вийти на вулицю. Думаю, що влада не піде на «ширку». Звичайно, для «Батьківщини» і «Самопомочі» «ширка» вигідна, в такому випадку вони будуть готові очолити революційний процес. Зараз же вони займають напівопозиційну позицію, і це пов’язано з настроями суспільства. На цьому тлі ми також спостерігаємо зростання рейтингу «Правого сектору». Підтримка останнього 8—9%. І не варто думати, що їх підтримують виключно радикали чи люмпени. Середній клас, виявляється, готовий брати зброю в руки, тому що вони дуже незадоволені реінкарнацією старої системи.

— На вашу думку, про що свідчить припинення вогню на Донбасі? Кремль приступив до іншої частини плану?

— Путіну, я вважаю, подобається внутрішньополітична ситуація в Україні. Звичайно, на нього тисне погіршення економічної ситуації всередині Росії, і це впливає на його зовнішньополітичну стратегію. Але він бачить, що його план все одно виконується. Щоб там не говорили, а якби не виконувалися Мінські угоди, то Путін вже б почав військові дії. Також йому подобається, що відбувається радикалізація і зростання невдоволення українського суспільства, існують певні домовленості між проросійськими силами і владою. Путіну важливо, щоб в Україні відбувалося те, що було на початку 20-го століття. Щоб були білі, зелені, червоні і інші, а потім користуючись громадянським протистоянням захопити країну. Частково це реалізується — Путін веде внутрішньополітичні ігри в самій Україні. У нього достатньо тут агентів, які сидять в тому числі і в парламенті. Якщо почнеться справжня люстрація і справжні реформи в Україні, то існує ризик поновлення бойових дій, адже Путін не бажає, щоб Україна становилась по-справжньому європейською країною. Виходить так, що затишшя на сході України — це добре, адже не гинуть люди, а з іншого боку, це сигнал того, що ми не рухаємося в бік європейської держави.