1)   Настрої у суспільстві – апатія, негатив, відсутність вибору і бачення перспективи.

2)   Негативний зовняшній контекст  порівняно з 2013 роком – були втрачена більшість можливостей – і тепер ситуація у світі стала і стає набагато складнішою – більше ризиків, менше можливостей. Трамп, загроза перемоги правих сил в ЄС та перемога проросійських сил у сусідів Молдова, Болгарія.

 

3)  КЛЮЧОВІ ПРИЧИНИ:

Головна причина втрат можливостей це відстутність політичної альтернативи в Україні тобто нової політичної суб’єктності – нових політичних еліт.

Старі політичні еліти – в повному складі стали абсолютним Злом і стоять на шляху Майбутнього і будь-яких перспектив України.

Ми втратили шанс – тому що була порушена логіка революційних змін – про це говорив ще покійний Каха Бендукідзе – Майдан не привів до зміни політичних еліт.

Навпаки вони легко опанували владою. Чому? відбулася дві головні похибки:

1)   головна – не проведена люстрація!!! В книзі “Велике переродження” є чіткі висновки про засади успішних реформ на досвіді більш ніж 20 країн світу: найбільш важливий момент який може дозволити підірвати силу клептократіі – це усунення від влади рентозбирачів через систему ЛЮСТРАЦІІ – починаючи з силових структур та судової системи.

Хоча, в принципі, жодний з ключових кроків реформ, так і не був пройдений Україною – мова йде не про косметику – а системні кроки змін.

2)   Майдан і майданне покоління так і не змогло побудувати власну політичну партію або б хоча Рух – ми про це говорили у газеті «ДЕНЬ» ще на 1 річницю Майдану. Але це так і не було зроблено.

Це була помилка яка повторюється знов і знов новими людьми – які проявляють нерозуміння ситуціі і йдуть до влади і у діючі партіі. Я впевнена в цьому – це помилкова стратегія. В результаті якої, у нас так і не має спражньої політичної альтернативи, на яку могли б орієнтуватися виборці. Партіі реформ  з модерністськими цінностями.

Сьогодні створити таку політичну силу значно важче, ніж після Майдану. Постає питання консолідаціі лав колишніх революціонерів та громадських активістів (деякі розчаровані, багато загинули, хто пішов на компроміс).

В той час як існуючий режим відновив фактично логіку і підходи старого, який скинув Майдан – відмінностей між ними небагато. І тепер коли стара еліта повністю консолідувалася – ми  побачили у е-деклараціях  їх абсолютну ідентичність – і це демонстрація цінностей і підходів клептократичної еліти.

Необхідно бути об’єктивними –  в країні не має нової політичної суб’ктності – нових політичних еліт, які б несли нові цінності і їх дотримувалися, нові підходи і нові ідеі.

СУСПІЛЬНІ НАСТРОЇ. Звичайно свято місце пусто не буває – ми бачемо хвиля за хвилею – як незріле суспільство шукає СУРОГАТИ – ЛІДЕРА на годину, з будь-кого хто відрізняється від діючих еліт.

Або просинається печерний “прагматизм” і у звичайних громадян, які в більшості не мають нових цінностей, не мають критичного погляду на реальність, і знаходяться під масовим отруючим впливом домінуючих в Україні олігархічних ЗМІ. Не маючи ніякої альтернативи вони погоджуються з тим що є, і з тими хто керує.

Цьому сприяє і жорстока політика реформ – за принципом шокової терапіі, як чіткий підхід діючих еліт на утримання громадян у злиденному стані – що це призводить до апатіі і пасивності.

Плюс до цього додається постійний ризик війни, який використовують як тиск на суспільну свідомість – з метою отримати легитимацію з боку суспільства діючої влади. Яка до того ж, не має справжньої альтернативи!

Проблема України в слабкості соціального капіталу – навіть професійні середовища отруєні клептократією, розуміючи всі ризики і ситуацію – вони не демонструють готовності до об’єднання і тиску на владу: вважаючи що найкращим шляхом є індивідуальне виживання шляхом примирення з нав’язаними правилами клептократіі (професійне та особисте, або просто еміграція). Остання шалено зросла після Майдану.

Найбільш незалежні ринкові бізнес структури – особливо ІТ придушуються свідомо,  більше ніж за часів Януковича. Це стосується всього ринкового бізнесу – він знекровлються, бо корупція підходи і схеми зберіглися майже недоторканними.

Дуже важливий момент на якому я хотіла наголосити – стосується інтелектуальних еліт та лідерів думки. Діючи еліти після Майдану зрозуміли реальну небезпезпеку для себе інтелектуалів та лідерів думки та громадських активістів – і проводять приховану публічно, але цілеспрямовану  політику на приниження ролі цього доволі вузького і ключового для реформ і долі України сегменту українського суспільства.

Використовуються різні шляхи – 1) дискредитація за домогою ботів, якщо мова йде про соц мережі (основне поле для впливу яке ще є у незалежних експертів та інтелектуалів), 2) якщо можливо, то різні формати корумпування. 3) олігархічні ЗМІ іезуітські перетворили думку експертів на театр абсурду – коли експертна думка девальвується тими форматими в яких загагяють експертів (у ролі фону новин і у руслі редакційної політики). 4)  Креативно-експертний клас підривають і на рівні доступу до ресурсів – є розпосюдженою практика змушеного “волонтерства” – коли політики, чиновники і місцеві князьки постійно девальвують цінність експертної роботи – щоб не платити або взагалі вважають експертність зайвою.

Навіть отримання незалежних грантів  часто діючі політичні еліти критикують абсолютно в дусі Путінського режиму. “Грантоєдами” вже називають всіх представників незалежної експертної та суспільної думки!

Це робиться з метою витиснути з політичної поля, або з країни всіх, хто здатний мислити інакше ніж діюча еліта, і не готовий їй слугувати. Цікаво чому про це не говорять досі!

ВИСНОВОК:

• Тобто ми бачимо що за 3 роки клептократія залишилася незмінною
• Політичний клас незмінний
• Методи стали хитрішими але більш точними і точковими – для вирішення стратегічної цілі нинішніх еліт – ЗБЕРЕЖННЯ ВЛАДИ І КОНТРОЛЮ НАД РЕСУРСАМИ КРАЇНИ І ДЕРЖАВИ і підриву будь-яких можливостей для виникненя і консолідаціі нових еліт.

Тепер позитивні тенденціі:

1)     громадське суспільство зростає – це було б швидше, якщо б були джерела підтримки і не було штучних обмежень (наприклад перерєстрація неприбуткового статусу)

2)     децентралізація – утворення громад (хоча і тут нові ризики – сепараціі – владу захопили місцеві еліти) – і є сильні программи для підняття спроможності громад Добре

3)     йде рефлексія в різних групах інтелектуалів

4)     зростає попит на освіту в широкому масштабі – Прометеус, різні школи, курси, семінари лекціі і тд

5)     зростає урбаністична хвиля – на участь е-демократія в різних містах України – формування сучасних підходів в сферах формування нових політик

6)     зростання попиту на нову компетентність у владі – хоча пока вона формується дуже частково

7)     формується новий клас військових після АТО

 

ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ? НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ

1)          НАЦІОНАЛЬНИЙ АКТ ПРО ПОЛІТИЧНУ І МОРАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (якщо провалена люстрація – бо не реформована судова і правоохоронна система) – це єдиний вихід

2)          Побудова широкого ГРОМАДЯНСЬКОГО руху “СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР” без старих лідерів для створення ключових засад нового типу держави і політики (прототип партійної системи)

3)          Створення Нової Конституціі на основі Суспільного Договору

4)          Перереєстрація політичних партій всіх – це треба припинити 342 партіі??! Це абсурд! Вимога – партіі повинні представляти суспільство інаше вони представляють олігархів.

5)          Просити фінансуванняу Заходу на створення сотен навчальних программ для створення нового класу державних чиновників (досвід Франкціі був би цікавим) та створення менторських програм для формування нових типів політики (стратегічний рівень – нові концепціі, стратегіі, рамки та правила) – позбавитися від совка і від непрофесіоналізму.

6)          Реформа державної служби – максимальна автоматизація процесів управління (це можливо)

7)          Формування технічного уряду під «План Маршалла» для України якщо не пізно (але можна спробувати) під чіткі цілі та забов’язання

8)          Створення національних платформ реформ – не просто окремі реформатори а цілі группи які будуть стояти за реформаторами