Сьогодні українські міста – а це більше ніж 350 невеликих міст (Без зони АТО) – мають лише 24 мери жінки (і це міста не більше 30 тисяч населення) і 23 великих міста – не мають жінок мерів взагалі. Дискримінація жінок на містах значно більша ніж на національному рівні де представництво жінок 12%. Мери – це лідери міст, однак в наших містах – більшість з яких міста-заводи – це адміністратори або бізнесмени. І зрозуміло що в Україні де не має рівних умов для підпрємництва для жінок – і головами міст стають виключно чоловіки. І це незважаючи на те, що більшіть мешканців міст – саме жінки.

Краща ситуація в місцевих та обласних радах – де преставництво жінок зростає по логіці – чим нижчий рівень тим більше жінок. Однак в класі регіональних еліт – жінки представлені дуже слабко, особливо на ключових позиціях.

Це зумовлено особливою централізовано моделлю політичних партій, які будуться згори до низу, а не навпаки. Коли центральні органи партіі визначають списки та кандидати в місцеві та обласні ради так само як у парламент. З метою збереження централізованого контролю. Враховуючи, що керівні органи більшості партій це чоловіки при чому в більшості випадків з досвідом адміністративної роботи або бізнесу, а не представники суспільних груп – вони надають перевагу кандидам саме представникам бізнесу, або з адміністративним досвідом. А це в більшості випадків саме чоловіки. Ситуація змінюється лише на рівні сільских та місцевих рад невеликих міст. І це незважаючи на те, що згідно соціологічним опитуванням українці в більшості позитивно сприймають жінок кандадитів та політиків. В середньому, рівень представництва жінок в списках до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів по всій Україні дорівнює 32,1%. Норма про квоту була дотримана у 310 списках з 430, тобто у переважній більшості.

Ще гірше ситуація на рівні виконавчої влади – районих та обласних державних адміністрацій. Які за існуючої політичнї системи підпорядковані президентському центру влади – навіть за нової формули (реформи децентралізаціі – префекти), а не до місцевого самоврядування. Тобто залежні від центральної влади та адмністративних структур (АП), а не від громад і суспільних інтересів. Тому вони не відображають структури інтересів суспільних груп – і ЖІНОК в першу чергу.

І так само будують політику не на основі суспільних інтересів.

Навіть після виборів ситуація з формування політик на місцевому і міському рівні не змінилася кардинально.

Місцева та міська політика будується переважно навколо питань інфраструктури, антикорупційної політики, землі, забудови та містобудування, бюджетів та податків. Питання соціального і суспільного розвитку не вають значної ваги. Як результат і питання соціальної інклюзіі. І це негативно впливає на позицію та можливості різних соціальних груп – жінок, молоді, людей з обмеженими можливостями. В той час як західні міста переймаються саме питаннями соціального розвитку і включенням (інклюзією) різних груп в розвиток міста. Це пов’язано з відсутністю в політиці міста як концепціі сталого розвитку, так і з домінуванням бізнес-адміністративних еліт і їх інтересів в містах. Особливо великих містах.

Якщо б реально підвищилася роль громад – питання суспільного розвитку та захисту інтересів різних суспільних груп, в тому числі жінок були б ключовим. Поки головна роль належить державі і на містах (держадміністраціі) буде де-факто дискримінація – жінок, молоді і тд;

НОВІ підходи – СМАРТ СІТІ

1) Розумні міста – принцип соціальної інклюзіі. Розумний спосіб життя.

Смарт сіті підхід наполягає на багато сторонньому процесі прийняття рішень – включенню в процес всіх ключових груп стейкхолдерів міста. Розробки рішень на основі рівного доступу до ресурсів та послуг міста всіх груп та з чітким урахування потреб жінок і різних соціальних груп. Жінки – широкі можливості для участі в управлінні містом і представництві.

Спеціальна сфера – розумне життя в місті. Стійка соціальна інфраструктура і рівні можливості – це вимоги до смарт сіті. ISO 37120 – чіткі вимоги до якості життя в місті та послуг на основі стандартів гендерної рівності. Зміна управління містом під потреби жінок і різних соціальних груп. Побудова збалансованих міських політик і рішень. І навіть індивідуалізація послуг та рішень.

 

2) Розумні міста і розумні технологіі (РОЗУМНІ ГРОМАДЯНИ) — для покращення рівня освіти (навчання на протязі життя, навчання он-лайн, залучення до іноваційної економіки, бізнес навчання для жінок. Додаткові можливості для підвищення кваліфікаціі і освіти, кар’ри жінок в смарт сіті. Можливості для фрілансерської та дистанційної роботи (за кордоном і в Україні) для розширення можливостей для працевлаштування жінок. Особливо в іноваційних сферах та сферах креативної економіки. Завдяки розвитку розумних рішень і ІКТ інфраструктури міста (хмари, дата центри, мережі, е-послуги та інше). Можливості кар’єри для жінок в сфері іноваційної та креативної економіки – розкриття потенціалу жінок.

3) Смарт сіті – здоровий образ життя, умови для здоров’я жінок, нові стандарти життя – екологічне середовище – електромобілі, велотранспорт, комфортні зони для дітей і родин.

4) розумна мобільність – доступ до інтернету та транспорту відкриває можливості економічні жінок, зручність і можливість для включення жінок в іноваційні процеси, взаємодію для створення нових проектів, бізнесу, іновацій. Формат ЖИВІ ЛАБОРАТОРІІ (дозволяють оцінити чітко реальні потреби і вимоги жінок до міста, міських послуг).